Основи віри

Церква “Благодаттю через віру” є помісною церквою, що базується у місті Львові. 

Наше бачення полягає в тому, щоб принести Благу звістку про те, що Бог зробив для нас у Христі, в кожне серце. 

Ми віримо і стверджуємо Апостольський символ віри і Нікейський символ віри.

Ми віримо в авторитет Біблії як Слова Божого. Ми віримо, що все Писання є натхненним Богом, і є непохитною основою здорового вчення (2 Тимофія 3:16–17).

Ми віримо, що існує один Бог, Який вічно існує в трьох Особистостях – Отець, Син і Святий Дух (Матвія 3:16-17,  2 Коринтян 13:14, Ефесян 4:4-6).

Ми віримо в божественність Господа Ісуса Христа, у Його непорочне народження, безгрішне життя, у Його силу зцілювати, у Його чудеса, у Його спокутну смерть через жертву на хресті, у Його тілесне воскресіння та вознесіння по правиці Отця, як нашого Первосвященика і Посередника. Ми віримо, що Господь Ісус повернеться знову, як Він і обіцяв (Івана 14:2-3, Матвія 24:30).

Ми віримо, що водне хрещення є зовнішнім виявом нашої віри, який демонструє ідентифікацію віруючого зі смертю, похованням і воскресінням нашого Господа Ісуса. (Дії 8:12, Римлян 6:4).

Ми віримо, що Святий Дух – наш Утішитель. Він веде нас у всіх сферах нашого життя (Івана 14:26). Ми віримо у хрещення Святим Духом із ознакою говоріння іншими мовами (Дії 2:1-4). Ми віримо в дев’ять дарів Духа і дев’ять плодів Духа (1 Коринтян 12:7-11, Галатів 5:22-23).

Ми віримо в Добру новину – так Бог полюбив світ, що дав Свого Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне. Адже не послав Бог Свого Сина у світ, щоб судити світ, але щоби через Нього спасти світ (Ів. 3:16-17). Ми віримо, що покликані нести цю Добру новину – Євангеліє благодаті – всім народам (Дії 20:24).

Ми віримо, що Ісус є дорога, правда і життя (Івана 14:6). ‭Біблія говорить нам: “Якщо визнаєш своїми устами Господа Ісуса й повіриш у своєму серці, що Бог підняв Його з мертвих, то спасешся. Бо серцем віримо для праведності, а устами визнаємо для спасіння” (Римлян 10:9-10).

Перемога над гріхом

Ми віримо, що гріх відокремив нас від Святого Бога, а покаранням за гріх є смерть. У Римлян 6:23 сказано: “Бо заплата за гріх – смерть”. Хороша новина полягає в тому, що Римлян 6:23 не закінчується на цьому. Далі йдеться: “Але дар Божий – вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім”. “У Ньому маємо викуплення Його кров’ю, прощення переступів, згідно з багатством Його благодаті” (Ефесян 1:7). Біблія також говорить нам: “Якщо ж визнаємо свої гріхи, то Він, вірний і праведний, щоби простити нам гріхи й очистити нас від усякої неправедності” (1 Івана 1:9). Тому дуже важливо, стаючи віруючим в Ісуса Христа, визнати свої гріхи, потребу у Спасителі та прийняти особисте рішення отримати Його повне прощення за всі гріхи.

Ми віримо, що, як народжені згори віруючі в Ісуса Христа, ми покликані жити переможно над силою гріха та поводитися “гідно Господа, аби догодити Йому в усьому, приносити плід кожною доброю справою та зростати в пізнанні Бога” (Колосян 1:10). Ми віримо, що гріх завжди супроводжується руйнівними наслідками. Це не результат Божої кари проти віруючих, а руйнівні наслідки самого гріха. Для прикладу: віруючий може скористатися своїм вільним вибором і покласти руку у відкритий вогонь. Руйнівні наслідки є результатом активного вибору цієї людини, а не покарання від Бога.

Ми віримо, що благодать є вчителем, який навчає “нас, щоб, відрікшись безбожності й світських пожадань, ми жили чесно, праведно і побожно в теперішньому віці” (Тита 2:11-12). Благодать – це не дозвіл на гріх. Будь-яка особа, яка робить це хибне твердження, щоб виправдати свій власний життєвий вибір, не розуміє Євангелія благодаті і не представляє те, у що ми віримо.

Ми віримо, що гріх не пануватиме над віруючими, які мають точне одкровення Євангелія благодаті, та які тримаються своєї праведної ідентичності у Христі. Римлян 6:8,12-14 пояснює це: “Якщо ми померли з Христом, то віримо, що й будемо жити з Ним… Хай же гріх не панує у вашому смертному тілі, щоб не підкорятися його пожаданням; не давайте ваших членів гріхові як знаряддя неправедності, але, як ожилі з мертвих, віддавайте себе Богові, а ваші члени віддавайте Богові як знаряддя праведності. Тож хай гріх не панує над вами, бо ви не під Законом, а під благодаттю”.

“Тож хай гріх не панує над вами, бо ви не під Законом, а під благодаттю.”
(Римлян 6:14)

Ми віримо, що добрий плід Євангелія благодаті призведе до переможного життя над гріхом, прекрасних шлюбів, міцних сімей, справжньої щедрості та народжених згори віруючих, які пануватимуть у кожній сфері свого життя на славу Бога. У Римлян 5:17 сказано: “Тим більше ті, хто приймає щедру благодать і дар праведності, запанують у житті через одного Ісуса Христа”.

Ми віримо, що справді народжені згори віруючі не шукають приводу для гріха, бо на них вплинула любов і жертва Ісуса.  Ми віримо, що вони шукають вихід із гріха та із в’язниці страху, провини та осуду. Ми помітили, що чим більше ми проголошуємо дивовижну благодать і безумовну любов Бога , тим більше ми отримуємо свідчення від людей, звільнених від алкоголізму, наркотиків і сексуальної аморальності. Це сила Євангелія благодаті. Коли проповідують Ісуса, гріх втрачає свою силу панувати над життями людей, і відбувається справжнє покаяння.

Перетворююча сила благодаті

Ми віримо, що сьогодні ми перебуваємо під новою угодою благодаті. “Бо Закон був даний через Мойсея, а благодать та правда прийшли через Ісуса Христа” (Івана 1:17). Старий Завіт закону був даний через слугу. Благодать і правда прийшли через Сина. Закон говорить про те, якою має бути людина. Благодать відкриває людині, ким є Бог. У першому чуді Мойсей перетворив воду на кров, що призвело до смерті. У першому чуді благодаті Ісус перетворив воду на вино, що призвело до життя та свята. “Адже буква вбиває, а Дух оживляє” (2 Коринтян 3:6). Відповідно до закону, Бог вимагає праведності від духовно занепалої людини. Але під благодаттю Бог дає праведність як дар  (2 Коринтян 5:21, Римлян 5:17).

Ми віримо, що завдяки хресту на Голгофі всі, хто вірить в Ісуса і визнає Його своїм Господом і Спасителем, перебувають під Новим Заповітом благодаті. Відповідно до закону, Бог сказав, що Він ні в якому разі не очистить винних, але покарає їхні гріхи до третього та четвертого поколінь. У Вихід 34:7 сказано: “Він наводить беззаконня батьків на дітей і на дітей їхніх дітей — до третього й четвертого поколінь”. Під благодаттю Бог каже: “Я буду милосердним до їхньої неправди, і їхніх гріхів, і їхніх беззаконь не згадаю більше” (Євреїв 8:12). Закон зосереджений на людині, тоді як благодать зосереджена на Ісусі. Закон зосереджується на тому, що ми повинні виконати, щоб бути виправданими. Благодать повністю зосереджується на тому, що Ісус зробив для нашого виправдання. Відповідно до закону, ми дискваліфікуємося за нашу непокору. Під благодаттю ми кваліфіковані слухняністю Ісуса. Відповідно до закону, ми стаємо праведними, коли чинимо правильно. Під благодаттю ми стаємо праведними, коли віримо в завершену роботу Христа. У Біблії сказано: “Бо що каже Писання? Повірив Авраам Богові, і це зараховано йому за праведність! Адже тому, хто робить діла, нагорода зараховується не як благодать, а як належне. А тому, хто не робить, але вірить у Того, Хто оправдує нечестивого, віра його зараховується за праведність. Давид також називає блаженною ту людину, якій Бог зараховує праведність незалежно від діл: Блаженні, кому прощені беззаконня і кому покриті гріхи. Блаженна людина, якій Господь не зарахує гріха” (Римлян 4:3-8).

“Бо закон був даний через Мойсея, а благодать і правда прийшли через Ісуса Христа.”
(Івана 1:17)

Ми віримо, що Десять Заповідей є святими, справедливими, славними і добрими, і ми маємо найбільшу честь та повагу до досконалого закону Бога. Ми віримо, що Десять Заповідей настільки недоторканні за своїм стандартом і такі непохитні за своїми святими вимогами, що, як сказано в Галатів 3:11, “ніхто не виправдовується законом перед Богом.” Виправдання перед Богом можливе лише через віру в Христа: “Знаючи, що людина виправдовується не ділами закону, але вірою в Ісуса Христа, то й ми увірували в Христа Ісуса, щоб виправдатися вірою в Христа, а не ділами закону; Бо ділами Закону не виправдається жодне тіло… Бо через Закон я помер для Закону, щоб жити для Бога. Я був розп’ятий з Христом; живу вже не я, а Христос живе в мені; а життя, яке живу тепер у тілі, живу вірою в Сина Божого, що полюбив мене і віддав Себе за мене. Я не відкидаю ласки Божої; бо коли через Закон праведність, то Христос надаремно помер” (Галатів 2:16, 19-21).

Ми віримо, що віруючі, які були перетворені силою Господньої благодаті, бажають виконувати та зберігати моральні переваги, цінності та чесноти, проголошені Десятьма Заповідями. Справжня благодать породжує справжню святість. Як проголосив апостол Павло:  “Любов не чинить ближньому зла, тож любов — це виконання Закону” (Римлян 13:10).

Ми віримо, що Божі люди під благодаттю не лише виконують букву закону, але у Христі вони перевершують її та роблять ще більше. Наприклад, закон може наказувати лише одному не чинити перелюбу, а поки людина дотримується цього закону зовні, цілком можливо, що всередині вона все ще не любить свого чоловіка або дружину. Благодать стосується не тільки поверхневої або зовнішньої модифікації поведінки, але йде глибше. Вона вчить чоловіка любити свою дружину, як Христос полюбив церкву, і будувати прекрасний шлюб, заснований на силі хреста. Це трансформуюча сила Божої благодаті. Сила любити і жити життям, яке прославляє мораль, походить від того, що ми спочатку відчули найінтимнішу любов Господа до нас. “Ми любимо Його, бо Він перший полюбив нас” (1 Івана 4:19).

Відчувши екстравагантну Божу благодать, людина не тільки не бажатиме того, що належить ближньому, але й матиме силу бути щедрим до ближнього та спільноти. Ми віримо, що це сталося із Закхеєм після того, як він пережив благодать Божу з перших рук. Він сказав: “Дивись, Господи, я віддаю половину свого майна бідним; і коли я в кого щось забрав неправдивим обвинуваченням, відплачу вчетверо” (Луки 19:8).

Істинне покаяння у Христі

Ми віримо, що важливо розуміти оригінальне значення грецького слова “покаяння”, а не лише традицію здійснення зовнішньої спокути. Грецьке слово “покаяння” – metanoia, що означає “зміна думки”. Покаяння, яке передбачає справжню зміну розуму, сягає глибше, ніж суто зовнішні прояви покаяння. Людина може виглядати зовні розкаяною і навіть плакати гіркими сльозами – та все одно не відчувати перемогу над своїм гріхом. Справжнє покаяння (метанойя) говорить про щире розкаяння, визнання неправомірних вчинків і справжнє внутрішнє бажання відвернутися від гріха і повернутися до благодаті через відкриття хреста. 

У 2 Коринтян 7:9-10 сказано: “Тепер я радію не тому, що ви були засмучені, а тому, що засмутилися на покаяння. Бо ви по-Божому засмутилися, щоб ні в чому не зазнати втрати через нас. Адже смуток, що по-Божому, приносить покаяння на спасіння, — ним не слід журитися, а смуток світу спричиняє смерть”.

Ми віримо, що відчути справжнє покаяння і звільнитися від гріха можна, лише маючи  віру в дієвість завершеної роботи нашого Господа Ісуса. Ми віримо, що, якщо віруючий впав у гріх і сьогодні бореться з гріховною звичкою, важливо, щоб він змінив думку і вірував, що цей гріх був покараний у тілі Ісуса, і почав вірою приймати Боже прощення, Божу незаслужену прихильність та Божу праведність, щоб подолати цю слабкість. Ми заохочуємо всіх в такому стані не втікати від нашого Господа Ісуса, а швидше бігти до Нього. Ісус є рішенням, відповіддю і перемогою руйнівного циклу гріха (Римлян 5:17).

“Адже коли через переступ одного смерть запанувала через одного, то тим більше ті, хто приймає щедру благодать і дар праведності, запанують у житті через одного Ісуса Христа.”
(Римлян 5:17)

Ми віримо у прогресивне освячення. У той момент, коли ми прийняли Ісуса як нашого Господа і Спасителя, ми були прощені, очищені, вдосконалені в праведності та спасенні. Ми також були освячені у Христі. “Згідно з цією волею ми освячені одноразовим принесенням тіла Ісуса Христа” (Євреїв 10:10). Однак важливо розуміти, що наше освячення у Христі прогресивне. Як віруючі, ми не можемо стати більш праведними, але ми можемо стати більш освяченими або святими з точки зору нашого життя. Іншими словами, віруючий був виправданий і зроблений праведним кров’ю Ісуса раз і назавжди; освячення триває в зростанні як християнина. Чим більше людина  зростає в благодаті та в стосунках з Господом — тим більше вона знову і знову омивається водою слова Божої благодаті — тим більше зростає в освяченні та святості. Ось чому автор Послання до Євреїв говорить, що ми “освячуємося”, навіть якщо ми  “вдосконалені назавжди” одним актом послуху Христа на хресті. “Адже одним принесенням Він назавжди вдосконалив тих, які освячуються” (Євреїв 10:14).

Ми віримо, що  “Все Писання натхнене Богом і є корисним для вчення, для докору, для виправлення, для навчання в праведності” (2 Тимофія 3:16). Тому ми остерігаємося будь-якого підробленого “вчення благодаті”, яке говорить, що поведінка, дисципліна, виправлення та правильний спосіб життя не важливі. Одкровення прощення не применшує і не завдає шкоди правильному життю. Натомість це паливо, яке забезпечує правильне життя. Однак нам важливо знати, що  Господь ніколи не виправляє нас нещасними випадками, хворобами, і також не мовами. Біблія говорить нам: “Господь виправляє тих, кого любить, подібно до того, як батько виправляє дитину, яка йому подобається” (Приповісті 3:12, NLT).

Серце нашого Отця забезпечує нас

Ми віримо, що Серце нашого Небесного Батька полягає в тому, щоб піклуватися про Своїх дітей, так само як і земні батьки мають бажання забезпечити своїх дітей. Наш Господь Ісус виразив серце Отця в Нагірній проповіді, коли сказав: “Тож не турбуйтеся, кажучи: “Що нам їсти?” або “Що ми будемо пити?” або “Що ми одягнемо?” Усіх цих речей шукають язичники. Бо знає Отець ваш Небесний, що ви потребуєте всього цього” (Матвія 6:31-32). Однак наш Небесний Батько бажає, щоб Його діти були щедро забезпечені і досягали успіху (2 Коринтян 9:8, Ісуса Навина 1:8, Псалом 1:1-3). Він не хоче, щоб Його дітей поглинули матеріалізм або гонитва за грошима (Екклезіяста 5:10, Матвія 6:24).

Апостол Павло чітко пояснює це у своєму листі до Тимофія, коли пише: “Побожність із задоволенням є великим надбанням. Бо ми нічого не принесли в цей світ і точно не можемо нічого винести. І, маючи їжу та одяг, ми будемо цим задоволені. Але ті, хто бажає бути багатим, впадають у спокусу й пастку, а також у багато безглуздих і шкідливих пожадливостей, які втоплюють людей у знищення й загибель. Бо грошолюбство є корінь усякого зла, за що деякі відійшли від віри у своїй жадібності та пронизали себе багатьма скорботами. А ти, чоловіче Божий, утікай від цього, а женись за праведністю, благочестям, вірою, любов’ю, довготерпінням, лагідністю” (1 Тимофія 6:6-11).  

Ми віримо, що нашим пріоритетом є шукати нашого Господа Ісуса насамперед у всьому і зробити Його, а не гонитву за грошима та світським успіхом, центром нашого життя. Коли ми довіряємо Йому, Його благословення приходять. Ми віримо, що благословення, процвітання та успіх від Господа є цілісними, а не просто матеріальними чи фінансовими, і вони починаються з процвітання душі (3 Івана 2).

“Улюблений, я молюся, щоб ти процвітав у всьому і був здоровий, як процвітає твоя душа.”
(3 Івана 2)

Ми віримо, що люди, які перебувають під благодаттю, мають дух щедрості, вільно віддаючи свій час, енергію та фінансові ресурси, щоб підтримувати, любити та піклуватися про менш щасливих. Тих, хто більш фінансово заможний, ми заохочуємо прислухатися до поради апостола Павла:  “Багатим нинішнього часу нагадуй, аби не носилися високо й не покладали надії на непевне багатство, але на Бога, Який нам усе дає щедро, для насолоди, щоб ми чинили добро, збагачувалися в добрих ділах, були щедрими, радо ділилися, збираючи собі скарб, — добру основу на майбутнє, — аби осягнути справжнє життя” (1 Тимофія 6:17-19).

Ми не пропагуємо жадібність, матеріалізм, скупість чи любов до грошей. Навпаки, ми навчаємо, щоб віруючі, маючи благословення, могли бути благословенням для інших (Буття 12:3, 2 Коринтян 9:8).

Значення святого причастя

Ми віримо, святе Причастя згадує смерть Господа, і ми приймаємо святе Причастя на Його спомин. 

“І поблагословивши, переломив і сказав: Прийміть, споживайте, це — тіло Моє, що за вас ламається. Робіть це на спомин про Мене! Так само й чашу взяв Він по вечері й сказав: Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові. Робіть це щоразу, коли будете пити, — на спомин про Мене!” (1 Коринтян 11:24-25). 

Святе Причастя також відоме як Євхаристія, від грецького слова eucharistia, означає “подяка”. На хресті “Він же зранений був через наші беззаконня і терпів хворобу через наші гріхи. На ньому — покарання задля нашого миру, Його раною ми зцілилися” (Ісаї 53:5). Коли ми згадуємо і вшановуємо смерть Господа, приймаючи участь вірою у святому Причасті, ми дякуємо і знову отримуємо все, що Він зробив на хресті за нас, зокрема здоров’я, цілісність та мир. Ми разом із псалмоспівцем проголошуємо з вдячністю в серці: “Благослови, душе моя, Господа! і все, що в мені, нехай благословить Його святе Ім’я! Благослови, душе моя, Господа, і не забувай усіх Його благ: Він прощає всі беззаконня твої, зціляє всі недуги твої, визволяє життя твоє від погибелі, вінчає тебе милістю й милосердям, насичує добром уста твої, щоб твоя молодість відновилася, як у орла” (Псалом 103:1-5).

Ми віримо в те, що щонеділі спільно приймаємо святе Причастя як єдине Тіло Христа, згідно з традицією ранньої церкви в книзі Дії. Біблія говорить нам: “Першого ж дня тижня, коли ми зібралися для ламання хліба…”  (Дії 20:7).

Ми віримо, що ми покликані бути схожими на ранню церкву в книзі Дії: “Перебували вони постійно в навчанні апостолів і в братерській спільності, у ламанні хліба та в молитвах” (Дії 2:42). 

Рання церква в книзі Дії явно мала глибоке одкровення значення, важливості та сили святого Причастя. Ось чому вони не куштували його лише час від часу. Фактично, Біблія говорить нам, що “вони поклонялися разом у Храмі щодня, збиралися в домівках на Вечерю Господню і ділилися їжею з великою радістю та щедрістю” (Дії 2:46, NLT).

“Вони щодня разом поклонялись у Храмі, збиралися вдома на Вечерю Господню та ділилися їжею з великою радістю та щедрістю”
(Дії 2:46, NLT)

Ми віримо, що кожного разу, коли ми причащаємося до святого Причастя, чи то на спільній церковній службі, чи то “від дому до дому”, як у ранній церкві (Дії 2:46), ми повинні перевірити себе, щоб переконатися, що причащаємося гідно до вечері Господньої. “Приймати гідно” означає брати участь з одкровенням про Його завершену роботу, усвідомлюючи, що ми споживаємо не звичайну їжу, а їжу, яка є святою та відокремленою. Це означає, що ми повинні їсти з вірою, зосередженою на нашому Господі Ісусі, завжди усвідомлюючи, що, споживаючи хліб, ми пам’ятаємо, що Його тіло було зламано, щоб наше могло бути цілісним (1 Коринтян 11:24, Ісаї 53:5). І коли ми причащаємося з чаші, ми згадуємо, що Його кров була пролита для прощення і відпущення всіх наших гріхів (Матвія 26:28, Колосян 2:13).

Єдність у тілі Христа

Ми віримо, що незважаючи на різні практики та вірування в різних християнських деномінаціях протягом історії Церкви, ми всі можемо гармонійно спілкуватися як частина тіла Христа, і бути об’єднаними навколо основоположних  християнських доктрин, сформульованих у Апостольський символ віри і Нікейський символ віри (1 Коринтян 12:12, Ефесян 4:3).